У славній плеяді видатних вчених, які відіграли велику роль в історії світової і вітчизняної науки, одне з визначних місць займає Микола Іванович Пирогов. Своєю титанічною працею, клінічним і організаційним досвідом він проклав нові шляхи, що на довгі роки визначили напрям розвитку медичної науки.

М.І.Пирогов народився 13 (25) листопада 1870 року в Москві і став тринадцятою дитиною в сім’ї службовця.

На 12–му році хлопчика влаштували в приватний пансіон педагога В.С.Кряжева, де він невдовзі став одним із найкращих учнів. Тут ним був написаний перший у житті твір: «Посвята всіх моїх праць батькові».

У вересні 1824 року в канцелярію Московського університету подано прохання, в якому 14-річний Микола Пирогов просить допустити його «...після належного іспиту до слухання професорських лекцій і зарахувати до числа своєкоштних студентів медичного відділення».

За роки навчання Микола Іванович увібрав все краще, що могла йому дати російська і західноєвропейська наука. Його ідейними вчителями були М.В.Ломоносов, С.Г.Зибелін, І.Є. Дядьковський, прогресивні мислителі Заходу – Жан-Жак Руссо, Вольтер, Франсуа Мажанді. «Від перебування в московському університеті у мене залишились враження, які глибоко запали в душу і дали їй напрямок на все життя», - так Микола Івнанович оцінив для себе роль альма-матер.

Після закінчення Московського університету вісімнадцятилітній Пирогов витримує екзамен у професорів І.Ф.Буша і Д.М.Велланського з Петербурзької медико-хірургічної академії та їде для подальшого навчання у місто Дерпт (нині – Тарту, Естонія), у щойно відкритий там при університеті інститут підготовки до професорської діяльності.

Своєю спеціальністю М.І.Пирогов обрав хірургію. Його керівником став один з кращих викладачів інституту, професор теоретичної і практичної хірургії, учасник Вітчизняної війни 1812 року І.П.Мойер (1786-1856) – уважний і відмінний наставник, людина високої культури.

У Дерпті молодий вчений працює над найактуальнішими питаннями, які стосувалися обраної ним спеціальності – хірургії. Тут було започатковано те, що в майбутньому стане головною заслугою М.І.Пирогова в цій галузі: практичний зв’язок анатомії та фізіології з хірургією. Він відкрив природничо-наукові основи хірургії: нормальну і патологічну анатомію та фізіологічний дослід.

Уже через рік медичний факультет Дерптського університету присудив Пирогову золоту медаль за дослідження з проблем перев’язування артерій, а в 22-річному віці вчений блискуче захищає докторську дисертацію «Чи є перев’язка черевної аорти при аневризмі пахової ділянки легко виконуваним і безпечним втручанням?». Робота, написана латиною, здобула визнання як в Росії, так і за кордоном.

В 26 років – він професор кафедри теоретичної і практичної хірургії Дерптського університету, а пізніше - професор кафедри госпітальної хірургії і патологічної анатомії Санкт-Петербурзької Медико-хірургічної академії.

Після захисту дисертації М.І.Пирогов виїздить до Німеччини, працює в клініках і лабораторіях відомих вчених, удосконалює свої знання і досвід.

В 1835 році М.І.Пирогов повертається на батьківщину. Він як талановитий лікар брав активну участь в чотирьох війнах.

У 1847 році M.I. Пирогов, перебуваючи у польовому госпіталі на Кавказі, вперше в світі застосував ефір як знеболювальний засіб при хірургічних операціях на полі бою, крохмальну нерухому пов'язку при вогнепальних переломах, яка невдовзі ним же була замінена гіпсовою.

У важкі дні Севастопольської оборони (1853-1856 pp.) M.I. Пирогов був на передньому краї. Тут вчений вперше в історії вітчизняної і зарубіжної медицини застосував сортування поранених і хворих залежно від характеру і місця поранення, створив транспортні відділення. За його ініціативи на театр військових дій були залучені сестри милосердя.

У 1856 році після повернення з Криму M.I. Пирогов залишає Медико-хірургічну академію.

M.I. Пирогов проявив себе і як педагог-новатор, уважний і чуйний вихователь. Він наполягав на прогресивних формах навчання, розвитку мислення учнів, багато робив для поліпшення навчального процесу та виховання молоді в школах і університетах, гаряче підтримував будь-яку ініціативу, боровся за доступність освіти для народу, відкриваючи недільні школи для дітей і дорослих.

Саме за гуманну, демократичну та прогресивну діяльність вченого його було звільнено з посади попечителя (1862 р.). Це сколихнуло передову російську громадськість і стало, за висловом O.I. Герцена, однією з „наймерзенніших справ Росії, дурнів проти Русі, яка розвивається». Пирогову були влаштовані грандіозні проводи, які широко висвітлювалися в пресі.

Микола Іванович Пирогов після звільнення з посади попечителя Київського навчального округу, оселився в садибі Вишня поблизу Вінниці. Яскраву характеристику діяльності вченого в селі дав професор В.А.Оппель: «Озброєний всіма знаннями науки, дивовижний хірург-технік Пирогов з’явився в хірургічній пустелі, мов чарівник, і творив дива».

У Вишні Пирогов написав такі праці, як «Звіт про відвідання військово-санітарних установ у Німеччині, Лотарингії та Ельзасі в 1870 році», «Воєнно-лікарська справа і спеціалізована допомога на театрі війни в Болгарії і в тилу діючої армії у 1877-1878 рр.», які утвердили за ним славу видатного воєнно-польового хірурга.

В кінці травня 1881 року вітчизняна і світова наукова медична громадськість відзначила 50-річчя лікарсько-викладацької діяльності великого вченого. Це вшанування перетворилось у свято вітчизняної науки. Видатний російський художник І.Ю.Рєпін приїхав з Петербурга до Москви, щоб написати портрет вченого. Він художньо зобразив на полотні приїзд M.I. Пирогова на свій ювілей і зустріч його на Курському вокзалі. M.I. Пирогову присвоїли звання почесного громадянина м. Москви. Однак на той час Микола Іванович вже був хворим.

5 грудня 1881 року M.I. Пирогов помер. Тіло його було забальзамоване петербурзьким лікарем Д.І. Виводцевим і перенесено до склепу, спорудженого рідними покійного на кладовищі в селі Шереметка. У 1885 році над склепом побудували церкву, яку освятили на честь святителя Миколи-Чудотворця.

Пройшли роки, але його ім'я назавжди залишиться в народній пам'яті і є символом великого гуманізму, милосердя, патріотизму, працездатності, неосяжної любові до науки, що пройшли через весь його життєвий шлях. Яскраво і правдиво звучать слова видатного хірурга М.В.Скліфосовського в день відкриття пам'ятника Миколі Івановичу Пирогову в 1897 році в Москві на Дівочому полі: „В нас немає свого храму слави, але якщо коли-небудь створиться народний Пантеон, там буде місце великому лікарю і громадянину...».

Великий внесок вченого в розвиток медичної науки - це твори, що обезсмертили його ім'я: „Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій» (1837 р.), „Повний курс прикладної анатомії людини» (1843-1848 pp.), „Патологічна анатомія азіатської холери» (1850 p.), „Топографічна анатомія розпилів, проведених на заморожених трупах» (1852-1859 pp.). За ці наукові праці Російська Академія наук чотири рази присуджувала M.I. Пирогову найвищу нагороду - Демидівську премію. Наукова спадщина вченого і нині вражає глибиною та оригінальністю і не вратила свого значення до нашого часу.

Національний музей-садиба М.І.Пирогова

Музей відкрито 9 вересня 1947 року в с. Пирогово яке, згодом увійшло до території м. Вінниці. В минулому – це садиба „Вишня” с. Шереметка де, під Вінницею, з 1861 по 1881 рік жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, творець воєнно-польової хірургії, педагог, засновник вітчизняного товариства Червоного Христа Микола Іванович Пирогов (1810 - 1881).

Музейний комплекс включає: будинок вченого (головний корпус музею), музей-аптеку, меморіальну садибу (сад і парк площею 20 га), церкву – Некрополь де 125 рік зберігається забальзамоване і доступне для огляду тіло М.І. Пирогова. Це єдиний в світі музей, який має таку структуру.

За період існування музей набув світової слави і популярності. Понад 7 млн. екскурсантів із 168 країн світу ознайомились з його експозиціями. Музей багатий своїми фондами, число експонатів – понад 17 тис. одиниць зберігання. В бібліотеці музею зібрано декілька тисяч книг і журналів. Серед них численні роботи М.І. Пирогова, які є бібліографічними раритетами; багато видань про життя і діяльність вченого.

Музей є навчально-методичною базою Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова де студенти, лікарі поглиблюють знання з питань історії вітчизняної медицини.

З 2003 року музей підпорядкований МОЗ України. Штат музею – 68 одиниць, в т.ч. 3 наукових працівники, 8 екскурсоводів.

В 2006 році виповнюється 125 років від дня смерті М.І. Пирогова. За цей період було проведено 8 ребальзамацій його тіла з метою подальшого збереження в природньому середовищі. Перша ребальзамація виконана українськими вченими в 1945 році через 65 років після смерті вченого. Остання ребальзамація проведена в 2005 році співробітниками Московського науково-дослідного центру інституту біомедичних технологій (м. Москва) разом з науковцями Вінницького національного медичного університету ім.. М.І. Пирогова і співробітниками музею.

Працівники музею активно пропагують спадок Миколи Івановича Пирогова і його вплив на розвиток медицини. Тільки в 2005 році вони опублікували понад 15 наукових робіт, путівників; видано книгу „Золота осінь Пирогова”, присвячену його життю і діяльності в садибі „Вишня”.

В м. Вінниці ім’ям Пирогова названі: Медичний університет, обласна лікарня, вулиця, середня школа; споруджено 4 погруддя М.І. Пирогова і пам’ятну стелу.

На базі музею Пирогова і медичного університету регулярно проводяться Пироговські читання.

В 1997 році музею надано національний статус.

В книзі відгуків екскурсантами залишено тисячі подяк працівникам музею за збереження для нащадків унікального пам’ятника присвяченого людині діяльність якої ознаменувала особливий період розвитку медицини.